2020.01.29
Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС) – гостре природно-осередкове інфекційне захворювання, основними проявами якого є виражена інтоксикація, ураження нирок і геморагічний синдром.
Збудником захворювання є гантавіруси, які становлять глобальну загрозу для здоров’я населення і щорічно вражають від 30 до 120000 людей на всіх континентах за виключенням Австралії і Антарктиди. В Україні осередки ГГНС виявлені на 136 природно-осередкових територіях, 72 районів, 18 регіонів. Офіційна реєстрація випадків захворювань на ГГНС запроваджена у 2003 році.
Гантавіруси передаються виключно міжхребетними господарями (гризунами, комахоїдними і кажанами). Трансмісивної передачі (через укус комахи) при цьому захворюванні не існує. У тварин-резервуарів захворювання має безсимптомний характер і проявляється у вигляді вірусоносійства. У зовнішнє середовище гризуни виділяють віруси з фекаліями і сечею.
Віруси, що спричиняють геморагічні гарячки з нирковим синдромом (ГГНС), різні за своєю вірулентністю. В Європі лише віруси Dobrava (DOBV), Puumala (PUUV),Тула(TULA) і Saaremaa можуть заразити людину.
Спектр клінічної картини захворювання коливається від легкої хвороби, характерної для інфекційPUUV, з летальністю 0,01 – 1,8% до важких форм з геморагічною гарячкою та загальним рівнем смертності 9,8% серед пацієнтів, інфікованих DOBV.
Людина заражається, потрапляючи в неблагополучні осередки, де є інфіковані гризуни. Зараження може відбутися повітряно-пиловим шляхом(найчастіше реалізується), а також у разі прямого контакту з гризунами чи об’єктами навколишнього середовища, забрудненими сечею або фекаліями хворих тварин. Не виключається аліментарний шлях зараження при вживанні їжі, забрудненої виділеннями хворих гризунів.
Захворювання в людей виникають здебільшого теплої пори року(травень-жовтень), що пов’язано з найбільш активною діяльністю та розмноженням гризунів. Від кількості цих тварин залежить і захворювання людей – вона найвища в роки масового розмноження гризунів. До ГГНС сприйнятливі всі, незалежно від статі та віку.
Захворювання проявляється у вигляді поодиноких спорадичних та групових випадків. Імунітет стійкий. Повторні випадки захворювань можливі при інфікуванні вірусом іншого серотипу.
Інкубаційний період від 2-х до 4 тижнів. Захворювання починається різко з високою температурою, ознобом , головним болем, болем у спині, болями в животі, нудотою та блювотою. Часто відмічається сонливість і порушення зору. Через 3-7 днів з’являються кон’юнктивальні крововиливи, висипання на піднебінні і шкірі.
Знижується тиск. Зменшується кількість виділеної сечі аж до її відсутності. Порушується функція нирок. Половина смертельних випадків трапляється саме на цьому етапі. Згодом ниркова функція починає відновлюватися, а сечовиділення збільшується. Наступає одужання.
З ускладнень найчастіше відмічають хронічну ниркову недостатність та гіпертонію, надрив капсули нирки.
Загальна профілактика полягає в боротьбі з гризунами, захисті приміщень і продуктів від них. В осередках ГГНС (у зерносховищах, на току, при сушінні сіна) варто працювати у ватно- марлевих пов’язках.
Мирослава Гуменяк, лікар-епідеміолог Калуської міськрайонної філії ДУ «ІФОЛЦМОЗУ»