2020.07.27
Повитиця польова (CuscutacampestrisJunk.) – переважно однорічна типова рослина – паразит, яка живиться повністю за рахунок рослини-господаря. Має нитковидне, жовте або помаранчево-жовте, витке стебло. Повитиці не мають ні коренів, ні листків, та й фотосинтез їй ні до чого, бо весь її життєвий цикл проходить на тілі іншої рослини.
Знайшовши живителя, вона двома-трьома обертами обвиває її та у місцях дотику з ураженою рослиною утворює особливі органи — гаусторії (або присоски). З їх утворенням проросток втрачає зв’язок із ґрунтом і повністю переходить на паразитичний спосіб життя. Глибоко проникаючи у тканини пошкодженої рослини, повитиця живиться за її рахунок. На багаторічних рослинах, навіть після всихання чи замерзання надземних органів, її розвиток відбувається за допомогою гаусторій, які залишаються в середині стебла. Насіння жовто-коричневе, з виступаючим носиком, із зовні округле, з внутрішнього боку двогранно опукле. У рослинній продукції зустрічаються і коробочки і насінини. Зародок спірально-зігнутий, нитковидний, без корінця і сім'ядолей, що відрізняє всі повитиці від інших рослин. Насіння починає проростати, коли грунт добре прогріється. При ураженні основна маса стебел повитиці знаходиться у середній і верхній частині рослини-господаря. Повитиця, що розвинулася з 1 насінини дає більше 20 тис. насінин, які можуть зберігатися в ґрунті, не втрачаючи схожості, тривалий час. До того ж, повитиця польова має здатність до вегетативного розмноження уламками стебел, тому може просуватися, від первинного місця проростання, на великі відстані. В умовах України насіння бур’яну інтенсивно проростає у травні-червні за температури ґрунту +17-24°C, цвіте – в червні-серпні, плодоносить – у липні-жовтні. Насіння здатне зберігати схожість від 4 до 30 років за несприятливих погодних умов.
Повитиця польова завдає великої шкоди сільському господарству. Вона не тільки знижує врожайність, але й погіршує якість продукції. Разом із амброзією полинолистою та гірчаком рожевим входить до чільної трійки найзлісніших карантинних бур’янів України — як за територією поширення, так і за рівнем шкодочинності. Особливо страждають польові культури: вика, люцерна, льон, буряк, морква, цибуля, картопля та інші. Повитиці наносять великої шкоди в городництві, садівництві і виноградарстві. Уражені рослини сильно слабнуть, призупиняють в рості і розвитку, поступово гинуть. Гаусторії повитиці, проникаючи у паренхіму волокнистих рослин, погіршують якість волокна .Насіння має отруйні властивості. Крім того, повитиці часто є переносниками вірусів і хвороб .
Поширюється бур'ян з насіннєвим матеріалом с/г культур, засміченими відходами, його важко відокремити від насіння багаторічних трав та овочевих культур,шляхом перенесення насіння з транспортними засобами, талими водами, вітром. Насіння плавуче і може переноситися по річках та зрошувальних каналах.
В районах масового розповсюдження повитиць в ґрунті накопичуються великі запаси насіння. Тому, особливу увагу слід приділяти заходам, спрямованим на виснаження цих запасів і недопущення повторного засмічення ними ґрунту та урожаю культур. Ефективним засобом боротьби є дотримання сівозміни з висівом культур, які не уражуються, або слабо уражуються повитицею – зернових, соняшника, гарбузових, а також застосування пару. Обробіток пару слід починати з осінньої оранки і подальший пошаровий обробіток ґрунту. Оскільки додатковим джерелом поширення насіння повитиці є гній, то під час складання його в штабелі, де він протягом 4-5 місяців буде розкладатись за температури 50-60 град., насіння бур’яну повністю втрачатиме схожість.
Вогнища уражених посівів необхідно викошувати з захватом півтораметрової гарантійної зони навколо цвітіння бур'яну. Скошену масу висушувати, виносити за межі поля і спалювати. Вогнище необхідно утримувати в стані чорного пару, або обробляти гербіцидами. В посівах багаторічних трав і на необроблюваних землях повитицю необхідно часто низько скошувати до цвітіння.
Оскільки основний спосіб поширення повитиці польової – це насіння, то і одним з ключових попереджувальних заходів є недопущення його наявності в насіннєвому матеріалі сільськогосподарських культур. І найкраще в цьому допоможе профілактика, зокрема ретельне дотримання фітосанітарних правил. Щоб попередити розповсюдження повитиці, заборонено завезення її у вільні райони з регіонів розповсюдження; обов’язковим є огляд та проведення фітосанітарних процедур; обстеження сільськогосподарських угідь на виявлення бур’яну у період вегетації; при виявленні вогнища — запровадження карантинного режиму.
Головний спеціаліст відділу карантину рослин
Управління фіітосанітарної безпеки
ГУ Держпродспоживслужби в Івано-
Франківській області Я.М.Гулима
