2012.09.17
Згідно листа Верховного Суду України від 29.10.2008 року №19-3767/0/8-08 за рішенням суду не можна здійснюватися перехід права власності на земельні ділянки та земельні частки (паї), щодо яких існує заборона на їх відчуження (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб), встановлена п. 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Не допускається також зміна їх цільового призначення.
Неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в разі невиконання боржником зобов'язань за договором позики та іншими зобов'язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і визнанням права власності за кредитором (ст. 139 ЗК України).
Норма ст. 119 ЗК України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 відповідно до п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" ЗК України.
Не може набуватись право власності на земельні ділянки за рішенням суду шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.
При вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки особам, які придбали житловий будинок, будівлю або споруду, у разі, коли розмір земельної ділянки договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено, необхідно дотримуватися ст. 120 ЗК України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, і не може за рішенням суду переходити у розмірах, що перевищують необхідні для їх обслуговування. Причому право власності на таку земельну ділянку переходить без зміни цільового призначення.
Начальник Калуського
міськрайонного управління
юстиції Я.І. Мельник
