2013.11.25
23 листопада по всій Україні, у селах, селищах і містах, пройшли жалобні віча за убієнними в часи Голодомору 1932-1933 років. Страшний невоєнний час забрав мільйони життів.
На Калущині, у селищі Войнилів щороку в четверту суботу листопада приходять до пам’ятної могили, щоб згадати тих, хто загинув голодною смертю.
Після відправи молебню о. Мирон наголосив на важливості розуміння того, за що ж ці невинні жертви пішли з цього життя. «Ми повинні їх пам’ятати, розуміти й усвідомлювати, що вони за нас з вами віддали своє життя. Ми повинні не допустити повторення таких подій».
Голова районної ради Василь Дзундза, виступаючи на скорботному заході зазначив: «Скільки ще потрібно мук і лиха, щоб Україна нарешті стала вільною, незалежною? І сьогодні нас не пускають, нам не дозволяють вирішувати своє майбутнє». Пригадав Василь Дзундза, як бідно жилося в часи кривавої імперії зла.
Голова Калуської райдержадміністрації Василь Петрів у своєму виступі наголосив, що 1932-1933 роки – це одна з найтрагічніших сторінок в історії Українського народу. «Навіть в кривавих битвах, ні за часів монголо-татар, ні під час козацьких воєн, ні в роки І світової війни не було стільки втрат українців. Ми повинні їх пам’ятати. Ми повинні зробити все для того, щоб надія українців справдилася. Ми хочемо бути в Євросоюзі».
Хвилиною мовчання присутні вшанували загиблих голодною смертю. Зі скорбними піснями та віршами виступили жителі селища, учні, молодь. Ведучими свята виступили Надія Пукіш і Юрій Барна.
