2015.04.29
Про українські дороги пишуть щодня. А ще більше згадують лихим словом водії тих, хто мав би ремонтувати ці дороги.
Можна згадати історичні факти. У XIX столітті в Європі навіть близько не було сніговідштовхуючого асфальтного покриття, а дороги були чудові, кращі, ніж зараз в Україні. Більше того, у Римській імперії дороги будувалися так, що лезо не можна було вставити між плитами, а якщо бригада неправильно клала дорогу, то її розпинали на хрестах уздовж неправильної ділянки дороги.
Щороку після зими проблема ремонту доріг в Україні стає дедалі актуальнішою. Часто чиновники списують проблеми з українськими дорогами, як правило, на їхню зношеність, мовляв, абсолютна більшість автошляхів на території країни побудована до 1990 року, а також на кліматичні умови, пояснюючи, зокрема, що нинішній катастрофічний стан доріг безпосередньо пов’язаний із частими різкими перепадами температури. Звісно, добре, коли є кому їх ремонтувати і є на це відповідні кошти, матеріали і технічні засоби. А якщо нема коштів, тоді проблема тільки загострюється. І не нарікає на поганий стан доріг хіба що той, хто цими дорогами не їздить.
Загальна протяжність доріг на території Калуського району становить 796,5 км, з яких 77,6 км автомобільні дороги загального користування державного (регіонального і територіального) значення; 204,4 км – автомобільні дороги загального користування місцевого (обласного і районного) значення, 514,5 км – дороги комунальної власності. Дороги державного значення: Стрий – Чернівці (27,5 км), Калуш – Миколаїв (15,5 км), Калуш – Осмолода (10,5 км), Калуш – Бурштин (23,7 км). Дороги обласного значення: Галич – Цвітова (11,1 км), Залуква – Боднарів (2,6 км), Теремці – Мошківці (2,0 км), Голинь – Небилів (4,2 км). З Калуша до сіл – дороги районного значення (184,5 км).
Нині в Калуському районі, як в цілому по області, так і в інших регіонах держави, склалася надзвичайно складна ситуація щодо стану автомобільних доріг загального користування місцевого значення (обласного і районного). На жаль, впродовж декількох останніх років на автомобільних шляхах обласного і районного значення капітальний ремонт практично не проводився. Кошти в основному витрачалися на ямковий ремонт дорожнього покриття, який не вирішував проблеми на тривалий час.
Із прийняттям у 2011 році Податкового кодексу України встановлено збір за першу реєстрацію транспортного засобу та введено акцизний податок на виробництво нафтопродуктів, що призвело до значного підвищення роздрібної ціни на паливно-мастильні матеріали та одночасно не вирішило проблеми що належного фінансування ремонту доріг загального користування місцевого значення. Сільські ради мають право використати отриману субвенцію виключно на дороги комунальної власності.
Проблемним питанням, яке неодноразово порушувалося на засіданнях колегії райдержадміністрації та нарадах, є питання ремонту та обслуговування доріг у Калуському районі. Сільські голови постійно піднімають цю проблему. Керівництво району всіляко намагається знайти механізми, щоб вирішити це питання. Проте останнім часом сталися деякі зміни, і то не в кращу сторону.
Згідно Закону України «Про автомобільні дороги» (ст. 10), державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України.
Так, облавтодор своїм наказом від 01 липня 2014 року № 80 «Про зміни в структурі ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» припинив (реорганізував) філію «Калуський райавтодор» шляхом приєднання її до філії «Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління». На базі майна, закріпленого за райавтодором, утворено Калуське ДРП-2.
У Калуському районі обслуговуванням і ремонтом доріг загального користування займаються дві організації: ДРП-2 (дорожньо-ремонтний пункт) філії «Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління» дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (керівник Іван Бойко) і ДРП-5 (виконроб Б.Луканюк).
Однак, по суті, реорганізація не призвела до позитивних зрушень. Районна влада не може вплинути на роботу цієї організації. Калуський дорожньо-ремонтний пункт №2 виконує вказівки свого обласного керівництва.
Не виключно, що ДРП-2 можуть знову реорганізувати. Однак з якими функціями, структурою та майном (і чи буде що передавати), невідомо. Як правило, реорганізація призводить тільки до погіршення…
Постійно з резервного фонду районного бюджету виділяються паливно-мастильні матеріали для обслуговування доріг. В іншому випадку дорожники не мали б можливості виконувати й ті роботи, які проводять. Ще однією проблемою в районі є те, що тут нема достатньо підприємців, які займаються будівництвом і ремонтом доріг.
У 2012 році «Калуський райавтодор» взявся за ремонт доріг, але, на жаль, з 2 млн. грн. виконав робіт лише на 80 тисяч гривень.
Така ж ситуація була і в наступні роки. У 2013 було на ремонт доріг було заплановано виділити значну суму – близько 8 млн. грн.
Згідно Закону України «Про дорожній рух», організація дорожнього руху на території Калуського району, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг належить до компетенції районної влади. Де-юре, відповідальною за якість та обслуговування доріг є райдержадміністрація, однак де-факто районна влада не може вплинути на такий стан речей, який створила служба автомобільних доріг в області і облавтодор. Рекомендації районної влади щодо першочергових ремонтних робіт тих чи інших доріг не беруться до уваги. Звідси випливає: обов’язки щодо організації ремонту та експлуатації доріг покладені на районну владу, однак дієвих механізмів впливу на «дорожників» нема…
