28 листопада українці усього світу вшановують пам'ять невинних жертв голодоморів.

Минуло уже 82 роки від часу, коли Голодоморпрокотився Україною, не жаліючи  нікого - ні дітей, ані немовлят.​

Десятиліття, що відділяють нас від геноциду українців, не вивітрили з людської пам'яті жаху пережитого. Лихоліття 1933-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо фактично не було родини в тодішній Україні, яку б обійшла ця біда. Коли голодна смерть забирала дітей у їхніх матерів, коли вимирали цілі села і нікому було хоронити мертвих - бо не залишалося живих, коли мільйони знецінених людських життів приносилися в жертву «світлому майбутньому».

Великий голод став апогеєм масових репресій в Україні, мав усі ознаки національної катастрофи. Його демографічні, соціально-економічні, історико-культурні, психологічні наслідки наш народ відчуває і досі.

Кожен з нас зобов'язаний пам'ятати про страчених, замучених, знищених і ненароджених, чий стогін і досі відлунює українська земля, бо пам'ять про них є запорукою нашого майбутнього.

Нехай полум'я свічки, запаленої кожним із нас 28 листопада, побачать із небес мільйони і мільйони невинно закатованих душ, нехай слова поминальної молитви долинуть до серця кожного, бо кожен із нас втратив частку свого коріння. Тож давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, сильнішими та згуртованішими.

Відділ прес-служби Івано-Франківської обласної державної адміністрації