Новини

У Калуші відкрили та освятили меморіальну дошку  військовому діячеві Дмитрові Паліїву

2019.11.01

1 листопада на фасаді приміщення районного Будинку культури у Калуші відкрили меморіальну дошку нашому краянину Дмитрові Паліїву, видатному державному діячеві, архітектору Листопадового чину. Ініціаторами встановлення меморіальної дошки є громадська організація «Український націоналістичний рух».

Варто зазначити, що буремний життєвий шлях Дмитра Паліїва типовий для того часу, але, водночас, і неординарний. Уже з ранньої юності проявляється його дієва, вольова вдача. Дмитро народився 1896 року у родині священика. Пластун, спортсмен, юнак вже у 20 років — вояк Легіону Січових Стрільців, через кілька літ — один із співзасновників Західноукраїнської Народної Республіки. Згодом — посол Польського сейму. Яскравий публіцист і редактор кількох часописів, він міг би зробити кар’єру у польській політиці, але вирішив зі зброєю боротися за незалежність України. Ставши одним з організаторів української дивізії СС «Галичина», загинув 21 липня 1944 року у бою під Бродами, ведучи вояків на прорив з оточення.

Після панахиди, яку відправили священнослужителі о. Михайло Бігун та о. Микола Мороз, розпочалося віче. Під час віче виступали представники місцевої влади, учасники національно-визвольної боротьби, воїни АТО, активісти громадських організацій.

На заході зазначалося, що часи, в які боровся Дмитро Паліїв, були надскладними для українців не лише з огляду на численність ворогів, але й через те, що ряд політичних середовищ були в духовному полоні чужих ідей, не мали «своєї мудрості», як казав Тарас Шевченко. І власне, Дмитро Паліїв був одним із тих небагатьох, які старалися скинути кайдани чужого духовного полону, чужої мудрості. Він виступав проти австрофільства, русофільства, полонофільства, радянофільства і, наприкінці свого життєвого шляху, проти германофільства. Всі вони були перепонами на шляху до будівництва нашої державності.

І нині, проводячи паралелі з тими часами, бачимо наскільки праві були наші славні попередники у своїй жертовній боротьбі, бо знову й знову боремось з тим самим ворогом. І не закінчена їх справа, бо ми, їх нащадки, знову допускаємось тих самих помилок в собі, в своїй державі.  Як ніколи надважливою задачею є саме відродження національної свідомості та автентичності. Маємо плекати та виховувати молоде покоління в дусі наших славних попередників, це є нашою головною надзадачею!

Дмитро Паліїв, як і наші сучасні молоді побратими, старався створити синтез «своєї мудрості», необхідної при побудові  національної державності. Усе  своє життя  він боровся за здійснення  цього ідеалу. Дух його жертовності, лицарська постава, є надбанням української нації. Вічна пам'ять героям, які віддали своє життя в боротьбі за Україну!