Цей законопроект приймався в інтересах і на прохання представників місцевих громад. Ще від 2016 року по всій країні напокопичувалися борги у системі підприємств теплокомуненерго, постачальниками води, газу та «Нафтогазом». Це десятки й десятки мільярдів гривень – включно з нарахованими штрафами, пенею та іншим. Якби цей законопроект не був прийнятий, то у багатьох громадах де-факто просто не почався би опалювальний сезон.

Ми успадкували цю кризову ситуацію – вона взагалі виникла через те, що від 2015-2016 років перетворення на ринку газу та в забезпеченні людей теплом і водою велися без врахування об’єктивної реальності, тобто рішення «спускалися з гори» і були шаблонними. Коронакриза ще додатково все погіршила. Просто вдумайтеся в масштаб цієї проблеми: заборгованість українців перед підприємствами теплокомуненерго близько 30 мільярдів гривень, а в свою чергу – підприємств теплокомуненерго перед Нафтогазом майже 50 мільярдів гривень, ще є не менше 8 мільярдів штрафних санкцій. Якщо оцінювати заборгованість, яка виникла через різницю в тарифах, то це 30 мільярдів гривень. Це колосальні суми, у які «зав’язана» фактично вся система теплокомуненерго, постачальників води та газу населенню.

Законопроект скасовує штрафи та пеню на заборгованість, що виникла після 1 травня 2020 року, та реструктуризує чинну заборгованість на 5 років. Накладає повністю заборону на начислення пені або санкцій з боку постачальників природного газу по категорії населення. Загалом законопроект дає необхідну визначеність завчасно перед настанням опалювального сезону – щоб у відносинах між усіма учасниками цієї системи можна було «вичистити» наявну проблематику.

Не менш важливо і те, що реалізація цього законопроекту базуватиметься на повній перевірці всіх цих боргів, штрафних санкцій, вимог і звинувачень, які лунають у відносинах між громадами, підприємствами теплокомуненерго, постачальниками води, газу і «Нафтогазом». Нарешті можна навести порядок в цій сфері.

Можна як завгодно критикувати цей законопроект і його точно не назвеш ідеальним рішенням. Але враховуючи те, що ця кризова ситуація розгорталася ще як мінімум з 2016 року і досягла аж таких масштабів, було лише два варіанти: або прийняти саме таке рішення або у значній частині громад в цьому році просто по факту не почався би опалювальний сезон. Немає можливості у місцевого самоврядування дістати з кишені десятки мільярдів гривень, щоб врятувати від боргів цю сферу.

Чи може держава просто ігнорувати це? Ні. Тим більше, що непродумані рішення ще періоду 2015-2016 років і пізніше призвели до розгортання цієї кризової ситуації. Чи можна вичавити ці колосальні кошти з якихось підприємств, на яких «висять» ці борги? Про це можна хіба що фантазувати у телестудіях. Треба було ухвалювати працююче рішення, і це рішення ухвалене – для того, щоб опалювальний сезон почався нормально і щоб всі громади в Україні були з теплом, водою і газом.

Законопроект стосується всієї системи теплокомуненерго, постачальників води та газу, це питання десятків підприємств і сотень громад по всій країні.

Законопроект створює правову основу для того, щоб взагалі почати розбиратися з тією колосальною заборгованістю, яка існує в системі теплокомуненерго, постачальників води та газу. Зокрема, заборгованості з різниці в тарифах, реструктуризації боргів за спожиті енергоносії, скасування штрафних санкцій, нарахованих на таку заборгованість.

Через реструктуризацію боргів за спожиті енергоносії, на яку дається достатньо часу, можливо привести до нормального стану функціонування цієї системи та забезпечити місцевим громадам необхідну впевненість. Якби рішення не було би ухвалене зараз, то борги просто би зростали далі, а підготовка до опалювального сезону була би зірвана.