Новини

Хто і чому: історія вбивства Симона Петлюри

2026.05.25

25 травня цього року минає 100-та річниця з дня трагічної смерті Головного Отамана Української Народної Республіки Симона Петлюри. Нині ця посада дорівнює Верховному Головнокомандувачеві — Президентові України.

Убивство Симона Петлюри було ретельно сплановане, і навіть день 25 травня обрали не випадково. Річ у тім, що 23–25 травня 1926 року у Парижі відбувся 2-й з’їзд союзу українських емігрантських організацій у Франції, на який з’їхалися ветерани Армії УНР та інші земляки Симона Петлюри з усіх куточків країни. Багато хто з них хотів особисто побачити Петлюру, поспілкуватись із ним, а також передати подарунки.

У травні 1926 року в польських та українських політичних колах заговорили про новий похід проти совєтів. Це пов’язували з поверненням до влади в Польщі Юзефа Пілсудського і можливим відновленням союзу із Симоном Петлюрою. Для совєтської влади Петлюра ставав ще небезпечнішим супротивником, і це підштовхнуло комуністів до його фізичної ліквідації. 

25 травня 1926 року близько 13-ї години Симон Петлюра йшов на обід у ресторан «Бульйон-Шартьє» на вулиці Расін біля готелю, де він жив. За годину він вийшов і розглядав книжкову розкладку на розі вулиці Расін і бульвару Сен-Мішель.

- Це тобі за вбивства! Це тобі за погроми! - вигукує Самуїл Шварцбард.

О 14:12 25 травня 1926 року він перестрів біля ятки з книгами Головного отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюру. Випускає в того сім куль з револьвера.

Через 20 хвилин Петлюра помирає в шпиталі на вул. Сен-Жермен. Нападника затримують. На слідстві він говорить, що здійснив замах як акт помсти за єврейські погроми під час революції в Україні 1917-1921 років. Буцімто, Симон Петлюра як керівник УНР не вжив належних заходів, аби зупинити напади.

Припускають, що Шварцбард був агентом Об'єднаного державного політичного управління – карального органу Радянської Росії. Його руками Кремль ліквідував небезпечного для себе лідера українського визвольного руху. Тим паче, що за 11 днів до цього до влади в Польщі в результаті військового перевороту повернувся маршалок Юзеф Пілсудський – давній приятель і союзник Петлюри. У політичних колах заговорили про можливість відновлення польсько-українського військового союзу для боротьби проти Москви.

Суд присяжних виправдав вбивцю. Після чого Сергій Єфремов записав у щоденнику 27 жовтня 1927-го: «Чисту людину зробили погромником, а убійника – героєм… Вийшла, звісно, обурлива кривда, якої без сорому і здумати не можна, якої не зрозуміти ніколи людям, що знали і замордованого, і його діла».

Похорони Симона Петлюри в Парижі. 30 травня 1926.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті

https://www.uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/traven/25/1926-vbyto-symona-petlyuru-golovu-dyrektoriyi-ta-golovnogo-otamana-armiyi-unr