Новини

Українська Конституція: історичний шлях становлення Основного Закону

2026.06.27

     Конституція України має понад тисячолітню історію. Її витоки – «Руська правда», «Литовські статути», акти та універсали періоду Гетьманщини – правові акти конституційного характеру, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами.

У період Української революції та визвольних змагань 1917–1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого Універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила «Статут про державний устрій, права і вольності УНР», яким Українська Народна Республіка проголошувалася суверенною державою – «самостійною і ні від кого незалежною».

Державотворчі процеси цього періоду спинила тривала окупація українських земель російською армією. Совєтський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, за декілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за лаштунками яких поставала нова імперія.

Перша Конституція окупованої росіянами України (УСРР) була ухвалена в березні 1919 року. «Світле майбутнє» мала гарантувати диктатура пролетаріату і повна солідарність з іншими совєтськими республіками задля «спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції».

Після утворення у 1922 році СРСР загальносоюзну Конституцію затвердили 31 січня 1924 року. На ХІ Всеукраїнському з’їзді рад 1929 року ухвалили нову Конституцію УСРР, яка юридично закріпила входження України до складу СРСР та підпорядкувала республіканське законодавство загальносоюзним стандартам.

Після того, як через колективізацію, розкуркулення та Голодомор-геноцид українці на практиці «пізнали» тріумф совєтської «демократії», у 1936 році постала нова, так звана «сталінська», Конституція СРСР. Вона законодавчо закріпила «перемогу» соціалізму. Документ містив низку демократичних новацій (суто декларативних): загальне, рівне і пряме виборче право, таємне голосування, право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості.

Конституція УРСР 1937 року повторила положення союзного документа, максимально обмеживши повноваження республіканських органів.

Після розвінчання культу особи Сталіна відкривалися «нові обрії» ідеального суспільства. Партійні керманичі проголосили нові демократичні стандарти. Спочатку в СРСР (у жовтні 1977 року), а згодом і в Україні було ухвалено Конституцію УРСР від 20 квітня 1978 року. У ній уже йшлося про суверенну республіку та проголошувалося, що «вся влада в Україні належить народові».

Крах совєтської імперії став крахом і цього основного закону, який, попри демократичну риторику, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правової демократичної держави.

Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося з ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Процеси національного законотворення активізувалися після розпаду СРСР та ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Саме тоді питання розроблення та ухвалення власної Конституції незалежної України стало одним із ключових завдань українського державотворення.