Перезимівля озимих хлібів є однією з найважливіших агрономічних проблем у виробництві зерна, яку потрібно завжди враховувати і знаходити засоби максимального зменшення її шкідливих наслідків

2023.01.11

Цьогоріч перезимівля озимих культур почалась на 1,5-2 тижні пізніше від середніх багаторічних строків.За останні десять років середньодобові температури повітря зимових місяців мали плюсові значення в 2014-15 та 2019-20 рр.; мінусові — у 2012-13 та 2016-17 рр.; в інші зими спостерігали як мінусові, так і плюсові середньомісячні температури. Цієї зими плюсові температури відзначені починаючи з 20-22 грудня. Відлиги, які тривають більше, ніж 5 діб поспіль зумовлюють порушення зимового спокою, а з 30 грудня середньодобові температури повітря стали вищими за біологічний мінімум (5°С), отже озимина тимчасово відновила ростові процеси. Однак, з 4 січня вже відзначаємо деяке зниження температурного режиму (вночі та ранком — до 0°С). Озимі повторно мають пройти загартування і, як відомо, друга його фаза відбувається за зміни температур від плюсових до мінусових (2-5°С морозу) і продовжується вже в замерзлих рослинах. Для проходження цієї фази достатньо декілька днів. Чи будуть такі ідеальні умови для цього процесу, спрогнозувати важко.Науковці наголосили, що успішній подальшій перезимівлі сприятимуть умови нежорсткої зими, без різких коливань температурного режиму за достатнього і стабільного снігового покриву.
За даними моніторингу, проведеного фітосанітарними інспекторами області, за аномально теплої погоди кінця грудня – початку січня повсюди у посівах озимих зернових культур та ріпаку, відмічалася слабка вегетація рослин, що негативно впливає на загартовування озимини.Рослини потрапили в стресові умови теплового шоку, й при короткому світловому дні розпочалися процеси утворення вузлових коренів.За різкого зниження температури це негативно вплине на виживання рослин, регенерацію, енергію кущіння, наростання вегетативної маси та на формування врожайності в подальшому. Таке явище небезпечне для слабо розвинених посівів озимих.Нагадаємо, озимі наразі повторно мають пройти загартування, адже у новому році вже зафіксували кілька температурних рекордів.
Успішне зимування озимих колосових культур — одна з головних проблем, що постає перед агрономами при їх вирощуванні. Загибель посівів — це не лише недобір мільйонів тонн зерна, але й даремно висіяне насіння, а також додаткові витрати на обробіток груту та пересівання полів.Тому озимину важливо вміти «захищати» у період перезимівлі. А для того, щоб це ефективно робити, потрібно насамперед визначити головні фактори, які можуть зашкодити нормально «пережити» зиму.
Озимим посівам загрожує п’ять основних факторів:
ВИМЕРЗАННЯ - одна з найбільш розповсюджених та частих причин пошкодження та загибелі озимих. Під впливом довгих морозів в клітинах рослин та міжклітинниках утворюється лід. Внаслідок відтягування води масою льоду цитоплазма обезводнюється та відбувається коагуляція її колоїдів. Цей процес незворотній - білок денатурується.
Вимерзлі рослини, які вийшли з-під снігу, спочатку мають зелений колір, але після відтаювання втрачають тургор та швидко жовтіють.
З наближенням весни морозостійкість озимих падає. На початку зими вони можуть витримувати більш низькі температури, чим у весняний період (озимий ячмінь до -12°С, жито до -20°С, озима пшениця -16...-18°С). Навесні, особливо після початку відростання, різкі коливання температури до -8...-10°С, можуть бути згубними для посівів.
Добрі результати в боротьбі з загибеллю озимих від вимерзання дає посів зимостійких сортів, які пристосовані до конкретних грунтово-кліматичних умов. Надійно захищає озимину від зимових пошкоджень снігозатримання, так як сніг має малу теплопровідність.
ВИПРІВАННЯ озимих може відбуватися в таких випадках:
- якщо загущені, перерослі з осені озимі вкриті товстим шаром снігу, який навесні довго не сходить, а також при неглибокому промерзанні ґрунту, коли озимі під впливом тепла починають оживати та енергійно дихати під снігом;
- коли на посівах озимих утворюється підвісна прозора льодяна кірка, під якою відмічається підвищення температури. В цих умовах під впливом світла рослини поновлюють життєдіяльність;
- при випаданні снігу товстим шаром на не промерзлий ґрунт, коли озимі ще не підготувалися до зимівлі. Вони продовжують рости, інтенсивно дихати та швидко використовують запасні поживні речовини.
При випріванні озимі гинуть від виснаження. Спочатку використовуються вуглеводи, потім відбувається розпад білка, та, в кінець виснажені рослини починають хворіти сніговою пліснявою, склеротинією та іншими хворобами. При виході з-під снігу вони з'являються побурілими та слабкими, тканини мертвіють.
ВИМОКАННЯ спостерігається в безстічних занижених місцях, на глинистих, слабо проникних ґрунтах, де ранньою весною під снігом або після його сходу накопичується снігова вода. Застій вологи викликає загибель озимих внаслідок порушення дихання (нестача кисню, відсутність окислення) та підвищенні витрати цукрів для підтримки в анаеробних умовах. Швидко використовуючи залишки запасів вуглеводів та інших речовин, такі рослини вже через 7-10 днів жовтіють, а через 15 повністю втрачають колір та гинуть.
ЛЬОДЯНІ КІРКИ нерідко є причиною пошкодження або загибелі озимих.
Розрізняють притерті та висячі кірки. Кожна з них може бути прозорою або мутною. Найбільш небезпечна притерта прозора кірка. Вона утворюється, коли при потеплінні сходить весь сніг та з'являється вода, яка з морозами замерзає. В залежності від глибини відтаювання ґрунту лід або щільно притирається до ґрунту, або сковує його на глибину відтаювання. В останньому випадку озимі опиняються вмерзлими в ґрунт, а так як теплопровідність льоду в 5 разів менша снігу, дія морозів та різких коливань температури на рослину посилюється, що приводить до вимерзання озимих.
Не менш небезпечна притерта льодова кірка, яка з'являється в кінці зими, коли стійкість озимих різко знижується. Значно меншої шкоди завдає кірка, що виникає на поверхні ґрунту, але не захвачує вузли кущіння рослин.
Підвісна (висяча) льодяна кірка з'являється внаслідок замерзання на поверхні ґрунту води, яка утворилася після відлиги.
Якщо ґрунт талий, вода під льодом входить в ґрунт і між кіркою та ґрунтом лишається вільний простір. Висяча кірка (особливо мутна), може не впливати на стан озимини, а іноді навіть відіграє захисну дію, захищаючи рослини від сильних морозів.
ВИПИРАННЯ озимих може відбуватися восени, зимою або навесні на важких, безструктурних, а також на не осілих до появи сходів ґрунтах внаслідок їх осідання та почергового замерзання та танення. Особливо шкідливе випирання при наступаючих сильних морозах без снігового покриву, а також при пильних бурях, сухій вітряній погоді восени та навесні.
В боротьбі з випиранням озимих добрі результати забезпечує посів насіння на оптимальну глибину в осілий ґрунт. При цьому дуже важливий своєчасний обробіток ґрунту, застосування прикочування та використання комбінованих ґрунто¬обробних комплексів.
Враховуючи стан озимих зернових культур, який склався на даний час, у НААН рекомендують проводити визначення життєздатності рослин після різких змін погодних умов (кожен раз після глибоких відлиг і після сильних морозів).Про це повідомляє Мінагрополітики.Відбори вони рекомендують проводити додатково до загальноприйнятих строків, які припадають на 25 січня, 23 лютого і 10 березня. Особливу увагу радять звертати на динаміку витрачання вуглеводів, стан конусів наростання, температурний режим на глибині залягання вузлів кущіння.
Таким чином, проведення моніторингу стану озимих культур у зимовий і ранньовесняний періоди дозволяє своєчасно визначити життєздатність посівів і спланувати заходи весняного догляду за ними - підживлення азотними добривами та регуляторами росту і мікроелементами, що особливо актуально на слабо розкущених з осені посівах; обробки фунгіцидами, інсектицидами та гербіцидами з метою отримання високого урожаю якісного зерна, а за необхідності, забезпечити господарства насінням ярих культур для ремонту чи пересіву площ.

Щедрих всім врожаїв.Все буде Україна.