Багато роботи було. Нескінченна доба. Був у Запоріжжі, Запорізькій області. Підтримав наших військових, нагородив найкращих. Заслухав доповідь. Були на позиціях.

Провів зустріч з головою обласної державної адміністрації, місцевим керівництвом поліції, Служби безпеки, а також деякими мерами тимчасово окупованих міст.

Зустрівся з маріупольцями, яким вдалося виїхати з міста живими і з дітьми. Тут їх зустріла Хортиця. По-людськи й тепло. Умови – бачив – тимчасові, але непогані. Зрозумів їхні складні питання. Думаю, вирішимо.

У кожної сім’ї – своя історія. Більшість була без чоловіків. У когось чоловік пішов воювати, у когось – у полоні, у когось, на жаль, загинув. Просто трагедія. Ні дому, ні близької людини. Але треба жити заради дітей. Реальні герої – вони серед нас.

Після цього поїхав з керівником Офісу на схід. Були в Лисичанську, були в Соледарі. Пишаюся кожним і кожною, кого зустрів, кому тиснув руку, з ким спілкувався, кого підтримав. Дещо привезли військовим. Про це детально не буду.

А дещо привезли від них вам. Це важливо. Впевненість привезли. І міцність. Я бажаю їм здоров'я. Їхнім батькам – уклін. Всім нам – перемоги.

Слава Україні!