Саме тому варто знати кілька простих, але дуже важливих порад із “Довідника безбар’єрності” — ініціативи й флагманського проєкту першої леді Олени Зеленської. Вони допоможуть зробити спілкування із незрячими людьми уважнішим і зменшити бар’єри.

Мінветеранів розповідає про правильну комунікацію і взаємодію з ветеранами та ветеранками із порушеннями зору.

Комунікація та взаємодія:

• під час зустрічі представтеся самі та назвіть людей, які з вами і якщо доречно — коротко опишіть місце, де перебуваєте;
• завжди звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супровідника;
• якщо читаєте текст для людини з порушенням зору, спочатку поясніть, що саме будете читати, і не пропускайте інформацію без прохання про це;
• уточніть, як зручніше комунікувати. Хтось віддає перевагу телефонним розмовам, інші — голосовим чи текстовим повідомленням, які зчитує програма екранного доступу;
• якщо ви їсте разом у закладі — скажіть, яку страву приносять, де вона стоїть і що є в тарілці. Не кладіть нічого на тарілку без попередження;
• надсилаючи голосове повідомлення зробіть коротку паузу після початку запису. Під час відтворення повідомлення завершується озвучення даних з екрану, через що перші слова вашого послання людина може не почути, якщо ви записуватиме з перших секунд.

Безпека та орієнтування у просторі:

• запропонуйте руку, щоб людина могла зорієнтуватися, але не наполягайте на цьому;
• слідкуйте, щоб двері, вікна чи дверцята меблів були зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Також звертайте увагу на предмети, що можуть розбитися;
• попереджайте про перешкоди — сходинки, пороги, бордюри, низькі гілки, зміну поверхні під ногами;
• за столом запропонуйте незрячій людині безпечне місце, де немає гарячих напоїв чи крихких предметів;
• не намагайтеся силоміць посадити людину, підштовхуючи до стільця. Опишіть, де стоїть стілець, і покладіть її руку на його спинку.

Порушення зору можуть бути різними: від слабкозорості до повної незрячості. Хтось розрізняє світло і тінь, а хтось лише кольори й контури предметів. Але кожен із них живе, спілкується, працює, мріє. І завдання оточуючих — навчитися правильно комунікувати, не ігноруючи ці особливості, а враховуючи й поважаючи їх.