2015.02.18
Соціальна справедливість - є основним принципом мирного та успішного життя, її не можна досягнути в умовах масових порушень прав і основних свобод людини. Тільки широкомасштабне, стійке економічне зростання є необхідною умовою забезпечення соціального розвитку і соціальної справедливості. Розпочаті соціально-економічні реформи, зокрема адміністративна, трудова, податково-бюджетна, пенсійна поки що не позначилися на відчутному покращенні життя та добробуту населення.
Особливе занепокоєння викликає зростаюча соціально-економічна нерівність і поширення бідності в суспільстві, що пов'язано з нерівномірним розподілом здобутків від економічного зростання, погіршенням умов існування окремих вразливих груп населення, молоді, відсутністю справедливості в політиці, перерозподілу доходів.
Це вимагає посилення уваги та конкретних дій у напрямку стабілізації соціально-економічної ситуації в країні, усунення нерівності шляхом запровадження прогресивного оподаткування доходів, ефективної системи соціальної підтримки та поширення вільного доступу до послуг соціальної сфери, насамперед до якісної освіти, охорони здоров'я. Важливим стимулюючим фактором сталого економічного зростання та пом'якшення нерівності має стати також продуктивна зайнятість та справедливий гарантований дохід, дотримання міжнародних трудових норм і стандартів.
Результати аналізу тендерної рівності показують, що суттєве та стабільне зменшення бідності залежатиме від політичного бажання протистояти системним порушенням прав жінок та дівчат, які становлять половину населення людства. Бідність, таким чином, розглядається на глобальному рівні не просто як соціальна або економічна проблема, але й проблема національної безпеки. Заробітна плата жінок майже на третину менша ніж чоловіків, за офіційними статистичними даними рівень заробітної плати жінок становить близько 73% заробітної плати чоловіків, безробітних жінок значно більше ніж безробітних чоловіків. Як наслідок, набагато нижчий рівень пенсій. Соціологи підрахували, що українська жінка в середньому працює фактично на 4-6 годин більше ніж чоловік, проте праця у домашньому господарстві не враховується як продуктивна.
Тому потрібно визнати, що тендерна політика має бути спрямована не на створення та формування нових пільг, а на формування умов для подолання незахищеності та вирішення при цьому інших форм дискримінації. Вона має розглядатися на сучасному етапі в контексті зменшення та подолання бідності.
