2017.03.30
Унаслідок анексії Росією АР Крим та втрати Україною контролю над частиною території Донецької та Луганської областей в Україні з’явилися великі потоки людей «внутрішньо переміщених осіб», які були змушені залишити місця свого постійного проживання і переселитись до інших регіонів України.
За даними ООН, Україна перебуває серед десятки країн світу, де найбільше внутрішніх переселенців. З яких 75-80% – жінки і діти, які найбільш вразливі у соціальному плані категорії. Зараз вони повністю залежать від держави і громадських організацій, які мають докласти спільних зусиль для інтеграції вимушених переселенців у нові умови життя, зміни стереотипів їх сприйняття, а для перших – можливості віднайти роботу, і що, найважливіше – створити нове домашнє вогнище в нових місцях проживання. Багато жінок також потребують психологічної допомоги для підтримки сімей, розділених через конфлікт. Головні «супутники» біженки чи вимушеної переселенки в нових умовах життя ‒ є страх та постійний стрес, туга за покинутим домом, втраченими надіями і минулим життям, невизначеність із майбутнім, відчуття беззахисності. Все більше занепокоєння викликають повідомлення про поширення сексуального насильства проти жінок, що надходять із зони конфлікту.
Проведений аналіз внутрішньо-переміщених осіб по Калуському районі показав, що на обліку в управлінні соціального захисту населення станом на 23.03.2017 року перебувало 26 сімей зазначеної категорії , з них :
|
жінки |
чоловіки |
діти |
|
|
хлопці |
дівчата |
||
|
20 |
14 |
5 |
8 |
Криза і війна погіршують ситуацію та поглиблюють гендерну нерівність. Жінки та чоловіки потерпають від військових конфліктів по-різному. А гендерно обумовлене насильство визнається одним з найбільш поширених порушень прав людини, що зустрічається в умовах військового конфлікту в більшості регіонів. Як свідчать різні дослідження, гендерно обумовленому насильству диспропорційно піддаються жінки, передусім внаслідок нерівного розподілу владних повноважень та ресурсів між жінками і чоловіками. Жінки та дівчата не лише перебувають в зоні ризику щодо гендерно обумовленого насильства, а й страждають через брак можливостей та ресурсів, що необхідні для попередження або уникнення цього. Представниці жіночої статі належать до найвразливішої групи внутрішньо переміщених осіб, оскільки найбільше потерпають від негативних наслідків насильства, серед яких – небажана вагітність, небезпечні аборти та втрата репродуктивного здоров’я. Чимало досліджень, проведених різними міжнародними організаціями, доводять, що в обставинах військового конфлікту масштаби домашнього насильства зростають, оскільки злидні та відсутність звичних умов життя є передумовами для розвитку нових форм гендерно обумовленого насильства, таких як примусова проституція або торгівля людьми.
Важливою подією стало затвердження Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2016 року Національного плану дій щодо виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року. Національний план дій спрямовано на забезпечення стабільного миру та вирішення конфліктів з урахуванням гендерного аспекту, а також створення умов для активної участі жінок в миротворчих процесах, запобігання та подолання гендерно обумовленого насильства і удосконалення системи захисту жінок, які постраждали внаслідок конфліктів. Проте, на жаль, сьогодні немає достовірних даних щодо випадків гендерно обумовленого насильства у ході військового конфлікту на сході України. Наявність інформації щодо масштабів насильства є необхідною, адже такі дані можуть стимулювати вживання ефективних заходів політичної відповіді як на національному рівні, так і на рівні місцевих громад. Україні, яка нині має справу з непередбачуваним та надзвичайно численним внутрішнім переміщенням, слід врахувати, що нездатність розпізнавати і реагувати на потреби внутрішньо переміщених осіб може спричинити серйозні наслідки для захисту і виживання людей.
