2017.06.20
Сучасне становище жінок в українському суспільстві характеризується нерівністю. Ця нерівність існує в усіх сферах життя. От, зокрема, у сільській місцевості проживає третина загальної кількості населення, більшість якого складають жінки. Найгострішими проблемами на селі є відсутність мотивації до праці, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи. Різниця між кількістю бідних сімей у сільській місцевості та в містах дуже помітна. Репродуктивне здоров'я жінок в сільській місцевості в Україні за останні 20 років погіршилося. Найбільше жіноча онкологія вражає саме сільську жінку, бо немає вчасного медогляду і хвороба часто виявляється надто пізно. Активізувалися міграційні процеси, особливо серед сільської молоді, що на сьогодні є основною причиною деградації українських сіл. Знизився рівень зайнятості сільського населення. У сільській місцевості спостерігається сегментація за професіями, видами діяльності і ступенем участі в суспільному житті. Різниця в оплаті праці також очевидна. Жінки мало представлені пропорційно на рівні прийняття рішень. В дрібних фермерських господарствах жінки, як правило, концентруються в якості виробників. Жінки, які займаються в селі несільськогосподарським бізнесом, часто стикаються з більшими обмеженнями, в тому числі мають менше капіталу для застави, ніж підприємства, що належать чоловікам.
Головний тягар важкої праці лягає на плечі жінок. За відсутності газо- та водопостачання саме жінка змушена прокидатися на годину раніше, щоб натопити в хаті, наносити води. Жінка на селі ще у побуті напрацьовується так, що потім не відомо, як іде на роботу. А ще молоді мами воліли би ходити з дітьми до дитячого майданчика з гойдалками та ігровими спорудами. І хто б відмовився від басейну.
Обмежений доступ сільських жінок до ресурсів та користування ними, відсутність сучасних умов для цивілізованого побуту, важкі немеханізовані умови праці. Україна взяла на себе зобов'язання вживати заходи щодо унеможливлення дискримінації, тобто за визначенням «будь-якого розрізнення, винятку або обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання користування або здійснення жінками незалежно від їхнього сімейного стану на основі рівноправності чоловіків і жінок прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій сферах». Стаття 14 Конвенції ООН про ліквідацію всіх видів дискримінації жінок стосується саме сільських жінок:
- «держави-сторони беруть до уваги особливі проблеми, з якими зустрічаються жінки, що проживають у сільській місцевості, та значну роль, яку вони відіграють у забезпеченні економічного добробуту своїх сімей, в тому числі їх діяльність у нетоварних галузях господарства, та вживають усіх відповідних заходів щодо забезпечення застосування положень цієї конвенції до жінок, які проживають у сільській місцевості;
- держави учасниці вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у сільських районах з тим, щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок їх участь у розвитку сільських районів та в одержанні переваг від такого розвитку, і, зокрема, забезпечують таким жінках право: брати участь в опрацюванні та здійсненні планів розвитку на всіх рівнях, доступ до відповідного медичного обслуговування, включаючи інформацію, консультації та обслуговування з питань планування розміру сім'ї; безпосередньо користуватися благами програм соціального страхування; одержувати всі види підготовки та формальної і неформальної освіти, включаючи функціональну грамотність, а також користуватися послугами всіх засобів общинного обслуговування, консультативних служб з сільськогосподарських питань, зокрема для підвищення їх технологічного рівня; організовувати групи самодопомоги та кооперативи, з тим щоб забезпечити рівний доступ до економічних можливостей, шляхом роботи за наймом або незалежної трудової діяльності; брати участь в усіх видах колективної діяльності; на доступ до сільськогосподарських кредитів і позик, системи збуту, відповідної технології та рівний статус у земельних та аграрних реформах, а також користуватися належними умовами життя, особливо житловими умовами, санітарними послугами, електро- і водозабезпеченням, транспортом і засобами зв'язку».
В Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» відсутні аналогічні положення щодо сільських жінок. Основні проблеми, з якими зустрічаються сільські жінки:
• низька самооцінка жінок
• брак часу на самовдосконалення
• низький матеріальний рівень
• низький рівень інформованості
• відсутність організованого жіноцтва
• відсутність робочих місць для жінок
• відсутність стабільності
• прихованість питання насильства у сім’ї.
Важливим є обов’язкове зміцнення прав жінок і прагнення до справжньої рівності жінок і чоловіків як необхідною складовою розвиненого демократичного суспільства.
