2012.10.21
ЗАПОВІДАЛЬНИЙ ВІДКАЗ — покладення на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання (ст. 538 Цивільного кодексу України). Відказоодержувачами можуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що не входять до числа спадкоємців за законом. Обов'язок виконання заповідального відказу лягає на спадкоємця лише у випадку прийняття ним спадщини. В разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання заповідального відказу, або в разі неприйняття ним спадщини зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на інших спадкоємців, які одержали його частку. Заповідальний відказ обов'язково повинен бути включений у заповіт, інакше він не має сили. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено виконання заповідального відказу, зобов'язаний виконати його лише в межах дійсної вартості майна, що перейшло до нього, тобто в межах вартості спадкового майна вже після відрахування обов'язкової частки і погашення боргів. Це означає, що заповідальний відказ повинен бути виконаний тільки в межах, які перевищують обов'язкову частку. Відказоодержувач не відповідає за борги заповідача.
Сутність заповідального відказу полягає у тому, що певній особі або особам передається якесь окр. право чи права з усієї сукупності прав і обов'язків, які стосуються спадщини. Становище відказоодержувача визначається тим, що він стає частковим (сингулярним) правонаступником спадкодавця. Між спадкоємцем і відказоодержувачем встановлюються зобов'язальні правовідносини, в яких спадкоємець є боржником, а відказоодержувач — кредитором.
Якщо особи своїми протиправними діями, спрямованими проти спадкодавця або когось із спадкоємців чи проти останньої волі спадкодавця, сприяли призначенню їх відказоодержувачами, вони не мають права стати відказоодержувачами.
Головний спеціаліст
Калуського міськрайонного
Управління юстиції І.В. Наумець
