Міськрайонне управління юстиції інформує

Основні напрямки боротьби з дискримінацією як однією з причин насильства відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

2012.11.14

Дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»формами дискримінації є:

• пряма дискримінація;
• непряма дискримінація;
• підбурювання до дискримінації;
• утиск.

Пряма дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, що призводять

до випадку, коли до особи та/або групи осіб за їх певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації.

Непряма дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, правові норми

або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об’єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України.

         Підбурювання до дискримінації - вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками.

         Утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Зазначеним законом встановлюється, що відповідно до Конституції

України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Будь-які форми дискримінації осіб та/або груп осіб за їх певними

ознаками з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також юридичних та фізичних осіб забороняються.

 Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи

інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:

• спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які

потребують такого захисту;

• здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих

груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;

• надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках,

передбачених законом;

• встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям

громадян;

• особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав

осіб.

            Окрім того, Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» встановлено коло суб’єктів, які наділені повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, їх повноваження, а також встановлено відповідальність за порушення законодавства у сфері запобігання і протидії дискримінації.