2012.11.19
19 листопада 2012 року вступив у силу новий Кримінально-процесуальний кодекс, яким встановлено, що “під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень ”.
Згідно із Кодексом, “закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу”.
Крім того, документом: ліквідовується можливість повернення справи на додаткове розслідування; скасовується інститут порушення кримінальної справи; терміни проведення слідства обмежуються 6 або 12 місяцями в залежності від тяжкості злочину; запроваджується такий запобіжний захід як домашній арешт; всі процесуальні (оперативно-розшукові та слідчі) дії зможуть проводитися тільки після початку кримінального провадження у справі; виключно за рішенням слідчого судді обирається запобіжний захід і продовжується його термін тощо; вводиться можливість угоди з правосуддям – між обвинуваченням і захистом, а також потерпілою стороною.
Кодексом встановлюється, що оперативно-розшукова діяльність, пов’язана з розслідуванням злочину, та слідство здійснюватимуться в рамках єдиного процесу розслідування, а всі процесуальні дії (оперативно-розшукові та слідчі дії) зможуть проводитись лише після початку кримінального провадження у справі.
Виключно за рішенням слідчого, судді здійснюватиметься: обрання запобіжних заходів та продовження їх строків; негласні слідчі дії, що обмежують конституційні права осіб; накладення арешту на майно; примусовий привід; накладення грошового стягнення за невиконання процесуальних обов’язків; відсторонення від посади тощо.
Кодексом також скорочуються процесуальні строки, насамперед шляхом дебюрократизації кримінального процесу, яка передбачає: усунення необхідності складення багатьох “формальних” документів, широке застосування технічних засобів для проведення окремих процесуальних дій (наприклад, допит у режимі відеоконференції), запровадження спрощених видів провадження, скасування інституту додаткового розслідування, позбавлення судів першої інстанції повноважень визначати подальшу долю апеляційних скарг, суттєве обмеження підстав для призначення нового розгляду у суді першої інстанції за результатом апеляційного перегляду тощо.
З метою унеможливлення випадків отримання доказів шляхом порушення конституційних прав громадян КПК встановлюється чіткий перелік негласних слідчих дій, а також порядок їх здійснення. При цьому передбачено, що всі негласні слідчі дії, пов’язані з обмеженням конституційних прав громадян, можуть здійснюватися при розслідуванні лише тяжких або особливо тяжких злочинів. Крім того, більшість негласних слідчих дій можуть провадитися виключно на підставі ухвали суду за клопотанням слідчого, прокурора, в якому вони зобов’язані обґрунтувати неможливість отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб.
КПК запроваджується кримінальне провадження на підставі угод. Тобто, передбачена можливість укладення угоди між прокурором та обвинувачуваним про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та обвинувачуваним, що дасть змогу скоротити час кримінального провадження, оскільки одразу після досягнення угоди провадження невідкладно надсилається до суду для її затвердження.
Кодексом суттєво розширено кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення. Провадження по цій категорії може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. При цьому, передбачено досить широке коло складів злочинів, щодо яких застосовується приватне обвинувачення, використовуючи як критерій для їх виокремлення той факт, що такі злочини в основному завдають шкоди переважно приватним інтересам особи і не заподіюють безпосередньої шкоди державі.
Начальник Калуського міськрайонного управління юстиції Я. І. Мельник
