2012.12.03
На виконання Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи та з метою забезпечення реалізації положень статті 34 Конституції України стосовно свободи інформації , статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права , а також для забезпечення ефективної реалізації права кожного на свободу вираження поглядів та доступ до інформації, права на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб, Верховною Радою України 13 січня 2011 року були прийняті Закони України “Про доступ до публічної інформації ” та “ Про внесення змін до Закону України “Про інформацію ” (нова редакція), які набрали чинності 10 травня 2011 року.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації ” (надалі – Закон) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація , що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків , передбачених чинним законодавством , або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень , інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Скориставшись статтею 19 згаданого закону України, кожен громадянин нашої держави зможе подати запит на інформацію. Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того , стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Запит на інформацію має містити:
- ім’я (найменування) запитувача , поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є ;
- загальний опис інформації або вид, назву , реквізити чи зміст документа , щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
- підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність , обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит , його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію , обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон , та надати копію запиту особі , які його подала.
В які строки розпорядник інформації має надати Вам відповідь ? Стаття 20 Закону зазначає, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
Якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи , щодо стану довкілля , якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій , катастроф ,небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій , що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян , відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних , розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку
розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до статті 21 цього закону інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок , запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм , встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк , інформація надається безкоштовно. При наданні інформації про себе та інформації , що становить суспільний інтерес , плата за копіювання та друк не стягується.
Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації висвітлює стаття 23 Закону, а саме: рішення , дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або до суду.
Перш за все, слід звернути увагу, що норми Закону України “Про доступ до публічної інформації ” (надалі-Закону) поширюються лише на органи державної влади,інші державні органи,органи місцевого самоврядування,органи влади Автономної Республіки Крим, інших суб’єктів,що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими до виконання, а на юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевого бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, осіб, що виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, суб’єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами або є природними монополіями, та суб’єктів господарювання, які володіють інформацією про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян, і іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією),вимоги Закону України “Про доступ до публічної інформації ” поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Закон України “Про доступ до публічної інформації ” зобов’язав всіх розпорядників інформації передбачених статтею 13 цього Закону надавати та оприлюднювати публічну інформацію. При цьому Законом встановлено, що зазначена інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом, а доступ до неї забезпечується шляхом систематичного та оперативного її оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет,на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання її за запитами на інформацію.
Що стосується публічної інформації з обмеженим доступом, то нею згідно із Законом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною інформацією є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. При цьому не може бути віднесена до конфіденційної інформації, що була отримана або створена розпорядниками інформації.
Таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя і лише за умови, що розголошення цієї інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам або шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таємною визнається інформація,яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу, передбачену законом, таємницю.
Службовою інформацією є інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, а також інформація, що зібрана в процесі оперативно-розшукової діяльності, контр розвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Крім цього, Законом передбачається, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження держаним, комунальним майном, в тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб,які отримали ці кошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації не може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Також дуже цікавим є положення Закону стосовно того, що декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади, або обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії, є відкритою інформацією, а також стосовно того, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ, і в разі, якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якого необмежений.
Отже, слід звернути увагу, що розпорядник інформації має право відмови в задоволенні запиту лише у випадках коли він не володіє інформацією і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або коли інформація, що запитується належить до категорії інформації з обмеженим доступом, або особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком, а також у разі недотримання вимог до запиту на інформацію.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд інформаційного запиту, дату відмови, мотивовану підставу відмови, порядок оскарження відмови та підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Водночас Законом передбачається, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому зі статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Головний спеціаліст Калуського
міськрайонного управління
юстиції І.В. Наумець
