2013.04.23
Проблема психотравмуючого впливу насильства на дитину має не лише психологічний, а й соціальний, медичний і юридичний аспекти. Насильство у ставленні до дитини відноситься до найважчих психологічних травм. Порушення, що виникають внаслідок насильства, зачіпають усі рівні функціонування дитини: пізнавальну та соматичну сферу, перешкоджають її самореалізації в майбутньому, викликають порушення поведінки — ранню алкоголізацію, наркотизацію, аутоагресію.
Пережите в дитинстві насильство нерідко впливає на подальше життя, оскільки подібний травматичний досвід формує специфічні сімейні стосунки і особливі життєві сценарії. Так, у більшості випадків дорослі, що проявляють насильницькі дії по відношенню до чужих і власних дітей, самі були жертвами насилля з боку батьків. Відомо, що фізичне покарання в нашій культурі (покарання ременем) вважається поширеною і природною формою виховання і не розглядається як насильство. Тому досить часто дитина сприймає прояви насильства як заслужене покарання.
Особливий інтерес дослідників у галузі психічного здоров'я представляють собою віддалені психологічні наслідки насильства над дитиною. Однак саме такі психологічні наслідки, які проявляються через роки, не мають достатнього висвітлення в науковій літературі через складність виявлення, діагностики, психосоціальної реабілітації. їх експериментальне вивчення ускладнюється ще й тим, що через деякий час втрачається зрозумілий зв'язок посттравматичних проявів з епізодами сімейного насильства. Тому, в дослідженні даної проблеми, необхідно змістити акцент на методи психологічної допомоги дитині, що зазнала насильства. Це необхідно, перш за все, для того, щоб вирішити основну задачу психосоціальної роботи з жертвами сімейного насилля - реабілітації дитини.
Головний спеціаліст
управління юстиції О.І. Рибчак
