2013.05.08
Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а в разі порушення строків виплати заробітної плати працівникам повинна нараховуватися компенсація втрати частини заробітної плати, що відповідає вимогам ст. 34 ЗУ «Про оплату праці».
Чинним законодавством передбачено дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність керівника підприємства за порушення строків виплати заробітної плати
Дисциплінарна відповідальность наступає відповідно до п. 1-1. ст. 41 КЗпП України. Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачується не своєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.
Матеріальну відповідальність несуть керівники підприємства, установи, організації всіх форм власності винні у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати.
Що стосується адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі передбаченому законодавством.
Відповідно до ст. 175 Кримінального Кодексу України , безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
За вирішенням питань, що стосується стягнення з підприємства належної працівникам заробітної плати слід звертатись до суду, що передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України, згідно до якої працівник може звернутися до суду з цих питань без обмеження будь-яким строком.
Начальник відділу ДВС
Калуського МРУЮ О.Є. Слюсаренко
