2013.09.24
Законодавство про насильство над дітьми суттєво відрізняється у різних країнах та юрисдикціях. Однак у межах Конвенції ООН про права дитини, були формовані такі міжнародні норми з питань насильства над дітьми та відсутності турботи про дітей: стаття 12 містить вимогу про те, щоб діти мали можливість висловлювати свою точку зору в ході судового або адміністративного діловодства.
Стаття 19 містить вимогу про те, щоб були вжиті законодавчі та адміністративні заходи для захисту дітей від всіх форм насильства та сексуальної експлуатації. Стаття 20 містить вимогу про те, щоб забезпечувався спеціальний захист та допомога всім дітям, які полишили свої домівки внаслідок насильства. Стаття 34 містить вимогу про те, щоб були вжиті заходи для захисту дітей від сексуальної експлуатації. Стаття 39 містить вимогу про те, щоб офіційні особи направляли дітей-жертв насильства на реабілітацію.
У деяких країнах діють спеціальні закони стосовно сексуального насильства над дітьми. В інших застосовуються загальні закони про злочини на сексуальному ґрунті, але той факт, що жертвою є дитина, розглядається, як обставина, що обтяжує провину. У деяких країнах застосовується комбінований підхід.
Хоча в багатьох країнах Європи встановлені різні положення про мінімальний шлюбний вік, існує повна згода стосовно того, що секс з дітьми молодше 12 років підлягає покаранню. В багатьох країнах прийнято також, що секс дорослих осіб з дітьми віком від 13 до 16 років також підлягає покаранню.
У деяких європейських країнах також існують деякі положення цивільного права, які можна застосовувати і для захисту дітей. Застосування положень з цивільного права має такі переваги:
- Цивільні суди зазвичай працюють разом з професіоналами з органів соціальної служби. Вони можуть рекомендувати сім'ям спеціальні послуги, такі як консультації, лікування алкогольної та наркотичної залежності; пропонувати заходи, альтернативи тюремному ув'язненню. Карні суди, зі свого боку, мають лише обмежені можливості в цьому аспекті.
- У цивільному праві часто приймається більш низький рівень доведеності і дітям зазвичай не треба особисто давати показання.
- Тим часом, як в карних справах основна увага приділяється засудженню злочинця, в цивільних справах основна увага приділяється статусу дитини і визначенню того, чи становить насильство відсутність турботи про дитину.
Законодавчі акти СПІА встановлюють відповідальність дорослих за викриття фактів насильства. Так, «Закон про повідомлення випадків» (Кодекс штату Огайо 1979 р., розділ 2151. 421) вимагає: «Будь-який адвокат, лікар, включаючи практиканта лікарні, дантист, педіатр або терапевт, практикуючий будь-яку галузь медицини або хірургії, зареєстрована або з ліцензією медична сестра, сестра по викликах, або будь-який професіонал медичної галузі, психолог, патолог мовлення, або аудитор, адміністратор або працівник дитячого садка; адміністратор або працівник агентства по догляду за дітьми, державного або приватного; вчитель школи або шкільний керівник; соціальний працівник або людина, яка проводить духовні розмови та діє в межах своєї професійної діяльності, якщо вони мають підстави вважати, що дитина віком молодше 18 років, або дитина з розумовими або іншими дефектами віком до 21 року має наслідки травми, поранення, інвалідності або іншого стану, який може вказувати на можливість насильства або нехтування дитиною, повинні негайно повідомити про це...»
На жаль, в Україні як законодавча база, так і практична робота правоохоронних органів не забезпечують своєчасного попередження родинного насильства над дітьми та не передбачають серйозного покарання за це. Зокрема, немає цивільних чи спеціалізованих ювенальних судів, де розглядалися б справи про насильство над дітьми. Також суди не мають повноважень видавати судові приписи, що відомі також як охоронні або заборонні судові приписи, які регламентують контакти між злочинцями та їх жертвами.
Дитина, яка зазнає насильства вдома, має ризик багаторазового повторення насильства, що здебільшого триває роками. Батьки не на її боці. Оскільки в суспільстві не прийнято розголошувати «сімейні справи», вона і надалі буде жити під загрозою насильства.
Начальник управління юстиції Я. І. Мельник
