2013.12.03
Проблематика пізнання латентних злочинів полягає в тому, що ці злочини є приховані ("латентні"), а тому точний масштаб цього явища дослідити неможливо.
Наприклад, В. І. Поклад зазначає, що за результатами досліджень, проведених науковцями Геттінгенського університету (Німеччина, 1974 рік), співвідношення між зареєстрованою злочинністю та латентною становило:
- крадіжки, вчинені за обтяжуючих умов - 1:2;
- крадіжки без обтяжуючих умов - 1:15;
- умисне заподіяння тілесних ушкоджень - 1:8;
- пограбування - 1:6.
В. В. Лунаєв зазначає, що латентну злочинність можна розкривати шляхом застосування різних соціологічних, статистичних та аналітичних методик (порівняльний аналіз взаємопов'язаних показників кримінальної статистики; зіставлення відомостей кримінальної обліку з даними адміністративних і дисциплінарних порушень, з даними медичних установ про надання допомоги з приводу тілесних ушкоджень, зі статистикою скарг, заяв, листів громадян в правоохоронні та інші державні органи; опитування громадян, засуджених і ув'язнених; експертні оцінки фахівців тощо).
Я. Гилинський пропонує використовувати віктимологічні запити, "самозвіти" (рос. - "самоотчеты", англ. - Self-Report Survey), метод експертних оцінок і метод опрацювання економічних, бухгалтерських та технологічних досліджень.
Іншу методику виявлення та визначення рівня латентності злочинності запропонував у своїй праці В. Ф. Оболенцев (наприклад, метод аналогії, метод структурного аналізу тощо). За допомогою цих методів ним було встановлено, що в Україні у 1999 p., коли за офіційною статистикою злочинність скоротилася на 3 %, латентними залишилися понад 168 тис. злочинів, що становило 30 % від кількості зареєстрованих.
Одну з методик запропонував В. І. Поклад, який запропонував поділяти методи, за допомогою яких можна виявити латентну злочинність, на загальні та спеціальні.
До загальних методів автор відносить вивчення громадської думки про стан злочинності; віктимологічні опитування; експертна оцінка при опитуванні фахівців (в контексті цього методу автор виділяє індивідуальне (стандартизоване і нестандартизоване експертне опитування, метод "індивідуального блокнота", метод парних переваг), та групове опитування (метод Дельфі, метод номінальних груп, мозковий штурм, метод "6-3-5", критична атака, експертне фокусування, метод комісій, метод інтеграції рішень, ділова гра, метод "суду", "консиліум", "колективний блокнот")); вивчення документів правоохоронних органів, контрольно-ревізійних органів, медичних установ тощо.
Спеціальними методами вивчення латентної злочинності пропонуються наступні: аналіз динамічних рядів злочинів; дослідження періоду від їх вчинення до розкриття та застосування санкції, екстраполяцію тощо.
Крім того, різні науковці рекомендують застосовувати саме конкретні методи для розкриття конкретних латентних злочинів.
А. О. Конєв пропонує для розкриття економічних злочинів наступні методи: економічний аналіз техніко-економічних показників (ТЕП) роботи підприємства за певний період; диференційований аналіз типових способів вчинення злочинів; оперативні, технічні та хімічні засоби їх виявлення; використання сил громадськості; логічне моделювання.
С.Ю. Ільченко, Б.М. Ємєць, розглядаючи методи розкриття латентності злочину передбаченого ст. 305 Кримінального кодексу України (контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів), рекомендує використовувати наступні: спостереження, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), соціометрична методика та техніка, аналіз документів, аналіз експертних оцінок, контентний аналіз матеріалів преси, співставлення даних різних видів статистики, огляд віктимізації населення, кримінологічний експеримент).
Р. Асеєв для розкриття латентних хабарницьких злочинів пропонує застосовувати три методи: опитування, порівняння, експертних оцінок.
Щодо рекомендацій подолання латентності злочинів, то однією з цікавих є позиція О. М. Гуміна, який розглядаючи насильницькі латентні злочини, пропонує ряд заходів:
виховання громадян в дусі високої правосвідомості та законослухняності;
широке проведення правової пропаганди серед, населення з метою підвищення його правосвідомості і правової культури;
вдосконалення законодавства;
вдосконалення статистичного обліку та звітності підрозділів ОВС та медичних установ;
забезпечення гарантій захисту свідків і потерпілих;
усунення необ’єктивності, неповноти статистичних показників про фактичну злочинність, підвищення вимогливості до додержання порядку, ведення статистичного обліку, шляхом посилення контролю над ним;
підняття рівня професіоналізації працівників правоохоронних органів, зміцнення їх матеріальної бази;
систематичне проведення аналітичної роботи з визначення кількісно-якісних характеристик злочинності, виявлення повної кримінологічної характеристики особи злочинців;
розширення можливостей контролю за діяльністю правоохоронних та інших органів з боку громадськості;
забезпечення незалежності ЗМІ.
Начальник управління
юстиції Я.І. Мельник
