2014.11.13
Трудові спори — це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і працедавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки отримав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника), або коли терміни розгляду вимог, передбачених Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.
Класифікувати трудові спори можна за суб'єктами, змістом, характером і порядком розгляду (підвідомчості).
За суб'єктами розрізняють індивідуальні та колективні трудові спори.
За ознакою підвідомчості можна виділити три види порядку розгляду індивідуальних трудових спорів:
1. Загальний порядок, відповідно до якого трудовий спір послідовно розглядається в Комісії з трудових спорів і в суді. Розгляд одних спорів може закінчитися в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесено до суду.
2. Судовий порядок, за яким трудовий спір безпосередньо розглядається тільки судом.
3. Особливий порядок, що передбачає особливості розгляду трудових спорів окремих категорій працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників та ін.).
Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:
— встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
— укладання чи зміни колективного договору, угоди;
— виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
— невиконання вимог законодавства про працю. Колективні трудові спори вирішуються за допомогою примирювальних процедур, які охоплюють розгляд його примирювальною комісією і трудовим арбітражем. У примирювальних процедурах можуть брати участь незалежні посередники та Національна служба посередництва і примирення. У випадку, коли примирювальні процедури не призвели до вирішення колективного трудового спору, працівники можуть вдатися до страйку.
Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника чи уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.
Спеціаліст І категорії Калуського
міськрайонного управління юстиції І.М. Вагилевич
