2017.06.02
Згідно із Конвенцією про права дитини «…дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше». Тому дитячий (або ранній) шлюб – це офіційний або неофіційний союз двох людей, коли принаймні одній з них ще не виповнилося 18 років.
Міжнародна правозахисна спільнота переконана, що дитячі шлюби (які, окрім того, можуть бути примусовими) доцільно визнавати порушенням прав людини і прав дітей. Дівчата у ранніх шлюбах уразливі до насильства в сім’ї та сексуального насильства у стосунках, які не є рівними. Якщо вони вагітніють, часто стикаються із проблемами ускладнень під час вагітності і пологів, оскільки їх тіла не готові до дітонародження. Вступивши у ранній шлюб, як хлопці, так і дівчата часто змушені кидати освіту, аби заробляти гроші чи виконувати хатні обов’язки. Рішення вийти заміж або одружитися повинно робитися добровільно; це – проінформоване рішення, яке приймається без страху, примусу чи надмірного тиску. Це – рішення дорослої людини, яке слід робити, коли людина дійсно готова до нього.
Такий шлюб може розглядатись як різновид комерційної сексуальної експлуатації, коли дитину отримують та використовують з сексуальною метою в обмін на речі чи оплату в грошах або натурою. Типово, в таких випадках, батьки чи члени сім’ї віддають дитину для укладання шлюбу, щоб отримати яку-небудь вигоду чи можливість утримувати сім’ю. Хоча ранні шлюби укладаються і з хлопчиками, із дівчатками, більш розповсюджена практика видавати дівчат заміж за значно старших за віком чоловіків. Ранні шлюби ставлять під загрозу права дитини, включаючи право на освіту, здоровий розвиток та свободу слова. У багатьох випадках, опинившись у шлюбі, неповнолітній може втратити статус «дитини» і той захист, який передбачає національне законодавство.
Існують причини, з яких ранні шлюби не втрачають популярності й досі. Страх перед ВІЛ-інфекцією спонукає чоловіків в багатьох країнах шукати молодих партнерів. У випадках гострих злиднів ранній шлюб розглядається як спосіб економічного виживання. Ранній шлюб також іноді розглядається як спосіб гарантувати захист молодим дівчатам. Деякі діти укладають шлюб за примусом своїх батьків чи сім’ї, інші занадто малі, аби прийняти зважене рішення. В окремих випадках шлюби за примусом відбуваються шляхом насильницького викрадення. У деяких країнах ранні шлюби пов’язані з релігійною традицією, але часто це – завуальована форма дитячої проституції. Так, в Індії молоді дівчата (девадасі) «віддаються заміж» за божество Хінду в надії, що боги благословлять сім’ю та дадуть краще життя. Девадасі надають сексуальні послуги священикам та членам вищих каст. За деякими повідомленнями, багато з них з часом продаються в борделі. Подібна практика існує в Непалі, де такі дівчата називаються «деукі». У наш час ранні шлюби відновились в країнах Центральної Азії (в Таджикистані, Киргизстані). Дівчат 13–16 років примусово віддають заміж за калим, а фактично – обмінюючи їх на продукти, речі, гроші та інші вигоди. Дівчата стають другими, третіми дружинами літніх чоловіків,не мають жодних прав і потерпають від насильства в сім’ї.
Нерідко дітей – жертв сексуального насильства – залучають до інших видів комерційної сексуальної діяльності й навіть роблять співучасниками організаторів.
Узагальненого портрету дитини, яка ризикує бути задіяною в сексуальній експлуатації, не існує. Можна виділити наступні групи дітей, які належать до груп ризику:
· сексуальне насильство над дiтьми, які живуть і працюють на вулиці;
· діти, які виховуються в сім’ях з низьким рівнем достатку;
· діти-сироти, які проживають в дитячих будинках, притулках;
· діти, відірвані від сім’ї в силу різних причин;
· діти-біженці, нелегальні мігранти;
· діти, батьки яких займаються проституцією, зловживають алкоголем чи втягнуті в кримінальну діяльність;
· діти, які зловживають алкоголем та наркотиками;
· діти, які перебувають в конфлікті із законом.
З розвитком нових інформаційно-комунікаційних технологій ризик використання дітей істотно зріс. Спрощення можливостей перетину кордону для західних туристів, цікавість до країн СНД також криють небезпеку використання дітей з метою сексуальної експлуатації.
Ця проблема вимагає постійного моніторингу й подальшого всебічного вивчення. Спільні зусилля науковців та практиків повинні стати основою для розробки законів і ефективних заходів з метою обмеження й подолання такого ганебного явища.
Людство зобов’язане дати дитині найкраще.
А тому з нагоди відзначення міжнародного дня захисту дітей
нагадуємо, що держава докладає максимум зусиль по заохоченню прав дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпеченню їй повноцінного дозвілля та відпочино, сприяє наданню їй відповідних можливостей для цього. Кожна дитина має право на захист від фізичного та психічного насильства.
День захисту дітей – це не тільки веселе свято для самих дітей, це і нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, щоб усі діти росли щасливими, вчилися, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.
