2014.02.28
Одним із основних видів пільг і компенсацій за умови праці є додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.
Надання такого виду додаткової відпустки передбачено статтями 7 і 8 Закону України “Про відпустки”, згідно яких щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих чинників, за Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою КМУ від 17.11.97р. №1290 (із змінами та доповненнями).
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на відповідну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці не менш як половину тривалості робочого дня. Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці також зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки.
Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці визначена за результатами атестації робочих місць за умовами праці, є базовою для розрахунку впродовж наступних 5 років, оскільки атестація проводиться один раз на 5 років відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.92р. №442.
Під час надання чергової відпустки для визначення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу зайнятості працівника у шкідливих і важких умовах праці та з особливим характером праці слід визначити кількість відпрацьованих робочих днів впродовж періоду з початку попередньої відпустки до дати надання чергової відпустки і залежно від цього скласти й розрахувати пропорцію. Облік відпусток, що надаються працівникам, зобов’язаний вести власник або уповноважений ним орган.
Наприклад, за результатами атестації робочих місць у 2013 році працівнику встановлено тривалість щорічної додаткової відпустки – 6 календарних днів за повний рік роботи ( 251 день), а фактично за відповідний період він відпрацював у несприятливих умовах 150 днів. Отже, в цьому разі за фактично відпрацьований період він буде мати лише 4 календарних дні додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.
